Степан Бандера

Степан Андрійович Бандера (1 січня 1909, с. Старий Угринів, Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна – 15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, Федеративна Республіка Німеччини) – український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів – голова Проводу ОУН-Б. Разом з Миколою Лебедем був одним зі організаторів вбивства Броніслава Перацького за політику пацифікації та вбивства Олексія Майлова через проведення спланованого та штучного організованого голоду на українських землях 1932–1933. Як активний діяч УВО та ОУН має законодавчо визначений статус Борець за незалежність України у XX сторіччі. В 2010 посмертно нагороджений званням герой України. Вважається національним героєм України. У 2008 році був визнаний третім зі ста великих українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками голосів в опитуванні громадської думи "Великі Українці". Степан Бандера та Ярослав Стецько були авторами Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року...