Екліптика

Екліптика (від грец. έκλειψις – затьмарення) – уявна лінія (велике коло) небесної сфери, вздовж якої центр сонячного диска протягом року пересувається серед зірок. Оскільки річний рух Сонця відбиває реальне обертання Землі (а точніше – системи Земля-Місяць) по орбіті, екліптика фактично є слідом від перетину небесної сфери з площиною земної орбіти. Ця площина називається площиною екліптики. Вона є основною в екліптичній системі небесних координат. Кут нахилу площини екліптики до небесного екватора дорівнює куту нахилу площини екватора Землі до площини її орбіти й становить близько 23°26’21". Він піддається невеликим коливанням (нутації) із періодом 18,6 років та амплітудою 18,42", а також іншим незначним коливанням. Точки перетину екліптики з небесним екватором називають точками рівнодення. Походження назви від грецького "затьмарення" пов'язано з тим, що місячні й сонячні затемнення відбуваються лише тоді, коли Місяць у своєму русі небосхилом перетинає екліптику. Екліптика проходить через 12 сузір'їв, що називаються зодіакальними сузір'ями, та сузір'я Змієносця.