Метафора

Метафора (грец. μεταφορά) – перенесення, яке полягає у перенесенні ознак одного предмета чи явища на інший на основі їхньої схожості. Наприклад: "Стіни стоять замріяно..." Вона не може бути “скороченим” порівнянням, тому посідає синтаксичне місце, призначене для предиката (“факіл неба цвіте глечиками хмар” – Василь Голобородько). Це перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять. І що далі містяться один від одного протиставні розряди об'єктів, то яскравіша метафора, яка прагне на відміну від символу, зосередитися в образній оболонці: Сконцентровуючи та узгоджуючи у своєму потужному семантичному полі найвіддаленіші чи найнесумісніші асоціації, метафора постає суцільним нечленованим тропом, який може розгортатися у внутрішній сюжет, несприйнятний з погляду раціоналістичних концепцій. Метафора тут подібна до загадки, але з тією відмінністю, що не підлягає декодуванню, вимагаючи визнання за собою нової реальності, побудованої за естетичними принципами. Дискусійною проблемою є пояснення механізму метафори, який розглядається в різних Метафора виконує декілька різних функцій, залежно від яких вона може розглядатись як стилістичний прийом, як спосіб образного вираження змісту...