Хрестові походи

Хрестові походи (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) – у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту, що тривали у XI–XV століттях. У широкому сенсі – усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти “невірних”: мусульман, язичників, єретиків, відлучених від Церкви тощо. Оголошувалися через проповідь і передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима, серед інших – Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI–XVI ст.), Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців), походи проти альбігойців, кампанії проти Іоанна Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.). В християнській літературі минулих століть хрестовими походами інколи переносно...