Скіфи

Скіфи, або скити (грец. Σκύϑαι; самоназва “сколоти”: грец. Σκολότοι), – екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII–III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія. На землі нинішньої України скіфи прийшли у VII столітті до нашої ери, перетнувши Кавказ і захопивши Кімерію, та частково витіснивши в закавказзя та Малу Азію, та асимілювавши кімерійський етнос і стали домінуючою силою в степах та лісостепах на північ від Понту. За 4 століття життя скіфи пізнали великий розквіт і занепад. Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки. З території сучасної України скіфи, внаслідок переселення до Криму та в більшості були підкорені та асимільовані сарматами, на рубежі IV–III ст. до н. е.  Подекуди вони відомі аж до III ст. н. е. Невелика держава так званих пізніх скіфів зберігалися на території Криму, нижнього Подніпров'я та в Добруджі “Мала Скіфія”.. На території Криму в передгір'ях, частина скіфів злилася з таврами утворивши тавроскіфів.