Антоніми

Антоніми (грец. αντι – “проти”, ονομα – “ім'я”) – слова, протилежні за значенням. Наприклад: іменники (хоробрість – боягузтво), прикметники (коханий – остогидлий), дієслова (дружити – ворогувати), прислівники (мирно – войовничо). У поетичній та ораторській мові антоніми вживаються як засіб антитези, наприклад: “Той мурує, той руйнує…” (Т. Шевченко). Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов – ненависть. Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.