Кишечник

Кишка (лат. intestinum) – анатомічне порожнисте утворення, основна по протяжності складова травної системи – від шлунка до відхідника, по якій безпосередньо проходять харчові маси – хімус. Стінка кишки складається зі слизової оболонки, підслизового шару, м'язового шару та серозної оболонки. У залежності від відділу в організмі, кишка змінює свою будову: різний діаметр, може бути покрита частково або повністю очеревиною, може мати різну кількість лімфоїдної тканини, різну вираженість м'язових волокон та вираженість перистальтики, мати різний ступінь васкуляризації та бути по-різному покрита очеревиною. У тілі людини гістологічно та морфологічно розрізняють два окремих по побудові та фізіології органа – тонка кишка та товста кишка з їх відповідними відділами. Як узагальнені назви, в літературі часто використовуються такі терміни як травна трубка, травний тракт, шлунково-кишковий тракт. У побутовій мові широко вживаними узагальнюючими термінами стали такі назви як кишечник, кишківник, кишковик, тельбухи. Термін кишківник знайшов свій вжиток в зоології безхребетних, де немає диференціації товстої та тонкої кишки – кишечником також іноді називають нижній відділ травного тракту безхребетних...