Родинно-побутові пісні

Станові пісні – соціально-побутові пісні про життя, побут та інтереси окремих суспільних та професійних груп. Найвидатніші серед них – це високопоетичні чумацькі пісні, що своїми мотивами наближаються до козацьких. Вони виникли у 15 ст. і найбільшого поширення набрали під час розквіту чумацького промислу (див. Чумацтво) у 18 і в першій третині 19 ст.  Найбільшу збірку чумацьких пісень видав І. Рудченко, багато їх у збірці українських народних пісень, що видав М. Лисенко. Рекрутські та солдатські пісні – пісні про рекрутів, що примусово відбували військову службу в царській або в цісарській (австро-угорській) армії, про тяжку долю вояка, змушеного 25 pоків служити у чужому війську в тяжких умовах; про тугу за рідним краєм, страхіття воєн, каліцтво, смерть вояка, про зустріч з родиною по багаторічній розлуці. Виникнення цих пісень припадає на кін. 18 ст., коли в Україні було введено обов'язкову військову службу. Мотиви рекрутських пісень лежать в основі багатьох творів Шевченка (“Сова”, “Сон”) та Ю. Федьковича (“Рекрут”, “Дезертир”), які самі відбули десятирічну примусову військову службу. Рекрутчина й мотиви рекрутських пісень відбилися в творчості багатьох українських письменників:...