Оксиморон

Оксиморон, оксюморон (лат. oxymoron від грец. ὀξύμωρον – “дотепно-безглузде”) – літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які разом дають нове уявлення.З точки зору мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (“холодне полум'я”, “сухий дощ”, “крижана посмішка”, “депресивна веселість” тощо). Найчастіше оксиморон виступає суто літературним прийомом, засобом художньої мови у творах письменників: прозаїків і поетів. Прикладами можуть слугувати назва збірки Василя Стуса “Веселий цвинтар” або рядок “На нашій, не своїй землі” з Тараса Шевченка. Цікаво, що насправді оксиморон не є вже таким безглуздим поєднанням непоєднуваного, що дає лише повне заперечення – бо він справді може започатковувати нові поняття. Наприклад, у сучасній мас-культурі вислів спортивного коментатора “гарячий лід” імовірно означатиме, що на ньому точиться “гаряча” боротьба за перемогу, тобто фактично...