Дієприкметник

Дієприкметник (лат. participium, від participō – “беру участь”) – форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Дієприкметник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прикметника, що відбито й в назві: дієприкметник буквально означає прикметник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу (теперішній – даленіючий, тремтячий; минулий – замерзлий, посивілий), категорія виду й стану (доконаний – прочитаний; недоконаний – народжуваний). Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати – запланований (доконаний вид), планувати – планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками. Наприклад, дієприкметник написаний в однині матиме таку саму парадигму, що й прикметник твердої групи зелений.