Кримське ханство

Кримське ханство, або Кримський ханат (крим. Qırım Hanlığı, قريم خانلغى‎), самоназва – Кримський престол (крим. Taht-i Qırım ve Deşt-i Qıpçaq, Тахт-і Крим вє Дешт-і Кипчак[⇨]) – станово-представницька історична кримськотатарська держава династії Ґераїв. Існувала у 1441–1783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм у 1441 внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. У 1478, за правління його сина Менґлі І, визнала османського султана як халіфа мусульман-сунітів. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд, малих ногаїв Кубані та черкесів Північного Кавказу. У кінці XV століття та на початку XVI століття, до коронації Івана Грозного, вважалася єдиним спадкоємцем Золотої Орди, на підтвердження чого Московія до 1700 сплачувала данину Кримському ханству. Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735–1739. У 1774 здобула повну незалежність як від Османської імперії, так і від Росії в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії, що було письмово закріплено мирним договором. У 1783 Російська імперія...