Гротеск

Гротеск – тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск – найвищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску. За допомогою гротеску митець створює специфічний “гротескний” світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності. Нерідко гротеск перетинається із сатирою, клоунадою (наприклад, у Джонатана Свіфта, Миколи Гоголя, Михайла Булгакова. В українській літературі він зустрічається у творі Нечуя-Левицького “Кайдашева сім'я” (марення Омелька Кайдаша), елементи гротеску використовувалися також у сатиричних творах Тараса Шевченка. Гротескний характер мають, наприклад, такі твори, як “Ботокуди” та “Доктор Боссервісер” Івана Франка, “Досвід коронації” Костя Москальця, “Московіада” Юрія Андруховича. Доволі поширеним гротеск стає у XX столітті, насамперед у творах модерного спрямування: пор. твори Франца Кафки, Іллі Еренбурга, Бертольда Брехта, Владимира Маяковського, Вітольда Гомбровича, Славомира Мрожек, Юрія Клена. Використання у розмові слова гротеск зазвичай означає дивний...